СОЦІАЛЬНЕ СТАНОВЛЕННЯ ПІДЛІТКІВ В КОНТЕКСТІ ІДЕЙ СТАЛОГО РОЗВИТКУ

         У статті висвітлено актуальні питання, пов’язані із становленням закономірностей процесу соціалізації особистості в пубертатному періоді життя в умовах сталого розвитку сучасного населення та на основах нової української школи, як головного чинника для ефективності адаптованості в соціумі.

         Ключові слова: соціалізація, соціум, особистість, адаптація, пубертатний період.

         Соціалізація – це процес входження індивіда в суспільство, активне засвоєння ним соціального досвіду, соціальних ролей, норм, цінностей, необхідних для успішної життєдіяльності у даному суспільстві. [1, с. 45]. Соціальне становлення підлітків є досить актуальним питанням освітнього процесу в сучасних умовах сталого розвитку. Соціалізація особистості можлива лише при міжособистісній взаємодії індивідів, де відбувається передача фізичного та морального досвіду, загальнолюдських цінностей та якостей, соціальних норм та правил. Нова українська школа є початковою та рушійною силою для співпраці та взаєморозуміння, що є невід’ємною частиною для адаптації до соціуму у подальшому розвитку підлітків. Набуття процесу соціалізації лежить в основі Концепції соціального научіння (Н. Міллер, Дж. Доллард) яка показує, як дитина пристосовується в сучасному світі, як вона засвоює норми суспільства. [3, с. 49].

         Проблема процесу соціалізації підлітків полягає в тому, що не для кожної особистості шлях адаптування до соціуму є легким та безумовним. Тому є важливим дослідження становлення  особистості в сучасних умовах, визначення труднощів та оптимальних засобів їх вирішення.    

         Пубертатний вік – складний період життя для кожної особистості. В літературних джерелах його прийнято вважати кризисним. Спостерігаючи за підлітками, у повсякденній діяльності  яскраво виражається соціальна ситуація розвитку, яка спонукає до потреби у спілкуванні, становленні в соціумі, прийнятті нових рішень, обов’язків,  стилів и стратегій поведінки, де більшість представників пубертатного віку мають труднощі в реалізації потреб через недостатній досвід дорослого життя.

В ході спостереження нами були виявлені труднощі та перепони процесу набуття соціального досвіду підлітками. Головною умовою, яка може мати полярний вплив на розвиток особистості є середовище. Кожен індивід вчиться і реагує на взаємодію оточуючого середовища, де в нього змінюються погляди та соціальні установки. Суб’єктивними труднощами процесу соціалізації підлітків є  почуття самотності та самопізнання. В такому стані підліткам важко встановлювати взаємозв’язки з однолітками та дорослими через власні переживання, занижену самооцінку, тривожність, неприйняття себе. Особливої уваги потребують підлітки групи ризику: схильність до шкідливих звичок, аморальність батьків, гіпо- або гіперопіка, діти з особливими потребами, розлади в сім'ї.

 В умовах сталого розвитку соціалізація підлітків об’єднує різні покоління, через неї реалізується передача культурного та соціального досвіду. Лише в спільності, в спільному житті всіх людей складається моральний і юридичний закон, моральні завдання та обов'язки [2, с.27].

Джерелом соціалізації є значима діяльність. Її відсутність є показником девіантної поведінки підлітків, криза моральних ідеалів, бездуховність, що є результатом антисоціальних установок. Таким чином, підліткам необхідно допомогти обрати правильний шлях, мотивувати та розвивати пізнавальні інтереси, визначити види діяльності і надати всі необхідні для цього умови.

Список використаних джерел

1. Зозуляк-Случик Р. В. Основи соціалізації особистості : навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / Р. В. Зозуляк-Случик. – Івано-Франківськ : НАІР, 2015. – 218 с.

2. Сейко Н.А. Соціальна педагогіка: Курс лекцій. – Житомир: Житомир. держ. пед. ун-тет, 2002. – 260 с.

3. Скрипченко О. В. Вікова та педагогічна психологія: Навч. посіб. / О. В. Скрипченко,Л.В. Долинська, З.В. Огороднійчукта ін. — К.: Просвіта, 2001.— 416 с.