Лайчук Людмила Павлівна

Вихователь-методист

СОЦІАЛЬНА АДАПТАЦІЯ ПІДЛІТКІВ ЗАСОБАМИ ТРЕНІНГОВОГО НАВЧАННЯ

         У статті висвітлено актуальні питання щодо ефективності впровадження в освітній процес засобів тренінгового навчання, які  орієнтовані на запитання та пошук,  ініціалізують весь потенціал учнів: рівень та обсяг їх видів компетентностей, самостійність, здатність до прийняття рішень, до взаємодії, підвищення рівню інформованості і розширення знань, розвиток комунікативних компетентностей, формування цінностей і життєво важливих переконань, напрацювання необхідних практичних навичок, відповідальної поведінки по відношенню до свого життя та оточуючих.

            Ключові слова: соціалізація, адаптація, інновація, технологія навчання, тренінг, життєві компетенції.

            Актуальність проблеми полягає в тому, що у сучасному вимогливому та швидкозмінному соціально-економічному середовищу рівень освіти залежатиме від результативності запровадження технологій навчання, що ґрунтуються на нових методологічних засадах, сучасних дидактичних принципах та психолого-педагогічних теоріях, які розвивають діяльнісний підхід до навчання.

         Однією зі сторін соціалізації є соціальна адаптація. Слово "адаптація" походить з латинської adapto - пристосовую. Соціальна адаптація - це процес пристосування людини до мінливого соціального середовища за допомогою різних соціальних засобів. Звичайно, є люди, які прагнуть втекти від контактів з дійсністю, замикаються в собі, занурюються у світ власних переживань. Вузьке коло предметів займає їхня увага; вибираючи види діяльності, вони віддають перевагу тим, які не вимагають погодженої, спільної праці. [2].

  Підлітковий вік - пора бурхливих змін. Ці зміни зачіпають усі сфери: тіло, емоції, сексуальність. Уявлення про світ, мислення, стосунки. Переживати такий «переворот» підлітку дуже непросто. І це важливо розуміти тим, хто поруч із ним.

       Підлітковий вік - перехід від дитинства до дорослості. Ця пора складна ще й тому, що підліток вже не дитина, але ще й не дорослий. Можна сказати, що частина в ньому - ще дитяча, а частина - вже доросла.

       Усі ці зміни потребують підтримки з боку дорослих. Дорослі мають допомогти підліткам усвідомити, що це нормальний етап розвитку, будь-яка криза рано чи пізно буде подолана.

       Сучасні підлітки живуть у конкурентному середовищі. Наш час вимагає від них розвитку рис, які допоможуть їм вижити в дорослому світі. Вони мають відстоювати власну думку, частіше думають про себе, ніж про інших, більш егоїстичні та індивідуалістичні. Тому їм важко розуміти точку зору іншої людини, усвідомлювати, що інша людина може хотіти іншого, вони вважають, що саме їхні бажання найважливіші. Сучасні підлітки мають бажання дружити, бути потрібними комусь. Але не знають як це зробити. В цьому підлітки дуже потребують допомоги. І ми, дорослі, можемо допомогти, тому що для нас дружба була і є дуже важливою цінністю, ми вміли дружити, знали, як це робиться. Соціальне становлення підлітків є досить актуальним питанням освітнього процесу в сучасних умовах сталого розвитку. Соціалізація – це процес входження індивіда в суспільство, активне засвоєння ним соціального досвіду, соціальних ролей, норм, цінностей, необхідних для успішної життєдіяльності у даному суспільстві. [1, с. 45].

Сучасний етап пропонує підлітку багато можливостей. В учнів, чиї батьки мають багато грошей, може виникати відчуття зверхності до інших, інколи навіть до вчителів. Сучасність пропонує підлітку багато спокус, за якими він іде, як дитина. І не може втриматися, бо дорослий у ньому ще не дуже дорослий. Це комп’ютерні ігри та клуби, ігрові автомати, релігійні секти, Інтернет, алкоголь та наркотики. Такі спокуси дозволяють втекти від проблем і дорослішання, знизити напругу, легко відчути себе успішним і дорослим, а ще - потрібним комусь. Частіше до залежностей схильні «недолюблені діти» або діти, яких занадто опікували в дитинстві, й вони просто не вміють брати відповідальність за себе і своє життя. Тому їх треба цього навчати, а також допомагати плекати любов і повагу до себе, відчуття власної сили і можливостей.

Ми, дорослі можемо їх навчити не ховатися від проблем, а відкрито з ними  зустрічатися. Важливо сформувати в підлітка розуміння, що його життя – в його руках, не просто декларуючи це, а справді віддаючи підлітку відповідальність і самостійність. В останні роки збільшився рівень агресивності. Про насильство говорять, показують по телебаченню. Насильства стало більше на вулицях. 

      Через усе це здається, що агресивна поведінка стає нормою. Підлітки, зростаючи в такому середовищі, сприймають агресивну поведінку як норму і самі починають поводитися агресивно та чинити насильство. З іншого боку, менш агресивні діти страждають від образ та нападів, тому їх потрібно навчати захищати себе. Важливо навчати підлітків опановувати свої агресивні почуття, виражати їх безпечно для інших і для себе, а також учити протистояти насильству щодо себе.

         На сьогодні цілі й завдання реформування освіти вимагають від освітян упровадження не лише нових педагогічних технологій, методів і прийомів, а й інноваційних форм організації навчання, які сприяють розвитку нових  суб’єкт – суб’єктивних стосунків між педагогом і учнем, становленню закономірностей процесу соціалізації особистості в пубертатному періоді життя в умовах сталого розвитку сучасного населення та на основах нової української школи, як головного чинника для ефективності адаптованості в соціумі.

На сьогодні зазначеним вимогам відповідає апробоване і застосоване в освітньому процесі підростаючого покоління тренінгове навчання.

     Тренінг – це вид групового та індивідуального навчання, це група методів, спрямованих на розвиток здібностей до навчання та оволодіння будь – яким складним видом діяльності. Тренінг – це демократична форма навчання. Мета його полягає в тому, щоб учасники самі знаходили ідеї, рішення, формулювали думки, прийнятні для кожного з них [4, с.10]. Учасники тренінгу на занятті займають активну позицію. Вони не просто засвоюють надані їм ідеї та думки, але й самі беруть участь у їхньому створенні.

   Дисципліну та увагу під час тренінгу підтримують за рахунок зацікавленості учасників, можливості висловитися, поділитися своїми думками та почуттями, взяти активну участь у занятті, а також за допомогою правил діяльності групи, які учасники самостійно виробляють на першому занятті.

  Тренінг – це можливість тренувати у вправах та іграх певні навички. Саме в такій формі можна не просто декларувати, краще робити, а відпрацьовувати навичку.

Для підлітків дуже важливе ставлення людини, яка проводить заняття, до групи в цілому та кожного учасника зокрема. Оскільки їм властива недовіра до світу дорослих, підлітки часто перевіряють педагога.

Тренінги направлені на розвиток здібностей, поліпшуючих діяльність учнів. Вчать ефективно розпоряджатися своїм часом, правильно розставляти пріоритети, легко ухвалювати самостійні рішення, координувати свої дії з діяльністю однокласників.

       Тренінг – це одночасно процес пізнання себе та інших який необхідно зробити цікавим і неповторним; неформальне, невимушене, конструктивне спілкування; ефективна форма опанування знаннями; інструмент для формування умінь і навичок; форма розширення власного набутого досвіду; спеціальна технологія, яка допомагає краще зрозуміти та усвідомити власний світ, зробити своє життя успішним; керівництво власними бажаннями та діями.

Під час тренінгу створюються рівні умови для всіх учасників і учасниць. Адже рівність і повага між усіма членами групи є обов’язковою умовою ефективного засвоєння нових знань і поглядів

Тренінг .формує у членів групи почуття довіри одне до одного, до педагогів, а також до нових ідей і до нової інформації.

Тренінгове навчання – це навчання у процесі практики, навчання шляхом осмислення власних дій. Під час тренінгових занять та виховних заходів з елементами тренінгів діти взаємодіють один з одним, обмінюються інформацією, аналізують, моделюють ситуації, спільно шукають шляхи розв’язання проблем. Тренінгова методика дає змогу задіяти не тільки розум людини, а також почуття, емоції, вольові якості, творчість. Таким чином, у процес тренінгового навчання включається потенціал цілісної особистості, що призводить до розвитку життєвих компетентностей учнів та соціальної адаптації.

 Життєві навички – це інструмент для практичної реалізації цінностей і життєвих планів, які формуються в процесі соціальної адаптації. Вони допомагають краще розуміти самого себе, впевнено поводитися серед людей, досягти успіху в особистому і професійному житті, але не за рахунок власного здоров’я, успіху і здоров’я інших. Особливо акцентую увагу розвитку таких життєвих навичок, як навичок ефективного спілкування, прийняття рішень, самоконтролю, управління стресами, критичного мислення, протистояння негативному впливу оточення, розв’язання конфліктів, попередження насильства.

Відомо, що життєва компетентність - це знання, вміння, життєвий досвід особистості, її життєтворчі здатності, необхідні для розв'язання життєвих завдань і продуктивного здійснення життя як індивідуального життєвого проекту. Н.М. Лавриченко визначає поняття «компетентність» як психосоціальну якість, джерелом якої є відчуття власної успішності та корисності, котра сприяє усвідомленню особистістю власної здатності ефективно взаємодіяти з оточенням [3, с.21]. Життєва компетентність передбачає свідоме і несвідоме ставлення до виконання особистістю її життєвих і соціальних ролей, вона пов'язана з самовдосконаленням людини.

ЛІТЕРАТУРА

1.  Зозуляк-Случик Р. В. Основи соціалізації особистості : навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / Р. В. Зозуляк-Случик. – Івано-Франківськ : НАІР, 2015. – 218 с.

2.      http://textbooks.net.ua/content/view/7557/46/.

3. Лавриченко Н.М. Педагогіка соціалізації: європейські абриси /Н.М.Лавриченко.— К.: Віра Інсайт, 2000.— 444 с.

4.      Возіянова О. А. Тренінгова робота з підлітками / Упорядн. О. А. Возіянова, К. М. Бабенко – К. : Редакції загальнопед. Газет, 2012. – 128 с. (Бібліотека «Шкільного світу»).