Виховна година

Тема: «Станція призначення – життя»

(до дня боротьби зі СНІДом)

Мета:

o    продовжувати формувати уявлення про небезпеку ВІЛ/СНІДу;

o    сприяти зниженню ризику інфікування ВІЛ, формуванню толерантного ставлення до людей з ВІЛ, особистісної та соціальної компетентності дітей, які вимушені жити в умовах епідемії ВІЛ/СНІД;

o    виховувати бажання дотримуватися правил здорового способу життя та побудови між статевих відносин на основі дружби і поваги.

Обладнання: ілюстрації до теми

Хід роботи:

І. Організаційна частина

Психологічне налаштування до заняття (привітання).

ІІ. Вступна частина

Тема сьогоднішнього заняття „1 грудня - Всесвітній день боротьби зі СНІДом". Воно присвячене проблемі профілактики ВІЛ/СНІДу і не тільки. СНІД – одна з найважливіших і трагічних проблем, що виникли перед людством наприкінці XX сторіччя. Та головна проблема навіть не в тому, що Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) офіційно зареєструвала понад 40 мільйонів ВІЛ-інфікованих та 16 мільйонів померлих. Ми вже звикли, що 1 грудня – Всесвітній день боротьби зі СНІДом. Проблема в тому, що ми, як і багато років тому, не хочемо всерйоз сприймати факт, що живемо в світі, в якому існує вірус імунодефіциту людини, і повірити, що проблема СНІДу і його наслідків безпосередньо стосується кожного.

Сьогодні ми разом з вами відкриємо очі на глобальну проблему не тільки нашої держави, а й усього людства. Це пандемія ВІЛ/СНІДу. Але спочатку перевіримо що ви знаєте про цю хворобу:

1. Що таке СНІД? Що ви знаєте про цю хворобу? (Власна думка)

2. Чи спричинює вірус імунодефіциту людини (ВІЛ) СНІД? (Так)

3. Чи уражає ВІЛ імунну систему організму? (Так)

4. Чи відрізняються за зовнішнім виглядом ВІЛ-інфікований та хворий на СНІД від здорової людини? (Ні)

5. Чи передається СНІД через поцілунок? (Ні)

6. Чи передається СНІД через нестерильний медичний інс­трументарій? (Так)

7. Чи допоможе використання презерватива під час стате­вих контактів уберегтися від СНІДу? (Так)

8. Чи можна виявити вірус відразу після інфікування? (Ні)

9. Чи проводить держава політику:

а) на виявлення хворих на СНІД та ВІЛ-інфікованих; (Так)

б) на ізолювання їх від суспільства? (Ні)

10. Чи має медицина ліки від СНІДу, вакцину, що пере­шкоджала б інфікуванню? (Ні)

ІІ. Основна частина

Всесвітній день боротьби зі СНІДом уперше відзначався 1 грудня 1988 року з ініціативи Всесвітньої організації охорони здоров’я, після того, як на зустрічі міністрів охорони здоров’я всіх країн пролунав заклик до соціальної терпимості та розширення обміну інформацією щодо ВІЛ/СНІДу.

З того часу вся світова спільнота відзначає Всесвітній день боротьби зі СНІДом. Цього дня людство згадує про те, яку серйозну загрозу для життя людей несе ця глобальна проблема.

Символом боротьби зі СНІДОМ є червона стрічка, жодна акція в вдй області не обходиться зараз без неї. Ця стрічка як символ розуміння СНІДУ була задумана весною 1991 року.

Вірус імунодефіциту був офіційно відкритий 5 червня 1981 року в Центрі контролю захворювань Сполучених Штатів Америки. Синдром набутого імунодефіциту в останні десятиліття поширюється зі швидкістю епідемії.

Інфіковані вірусом клітини людини залишаються з цим вірусом до кінця свого існування. Вірус має непростий склад; він не стійкий до навколишнього середовища, особливо до різних хімічних та фізичних чинників, гине після оброблення 700-процентним спиртом через 10 хвилин, при кип’ятінні – миттєво, швидко знищується під впливом захисних ферментів організму. Саме цим і зумовлена неможливість інфікування ВІЛ у побуті, через посуд, постіль, рушники, під час обіймів, рукостискань тощо.

Розглянемо способи передачі вірусу.

ВІЛ передається:

o    під час статевих стосунках без засобів захисту або з засобами захисту низької якості;

o    унаслідок вживання наркотиків ін’єкційним шляхом, при використанні одних і тих же шприців та голок;

o    від матері до дитини під час вагітності або грудному вигодовуванні (вертикальний шлях передачі).

Інфіковані можуть почувати себе здоровими багато місяців і навіть років, так звана стадія безсимптомного носійства вірусу. Це залежить від імунної системи організму.

Імунна система здорової людини, як правило, справляється з опортуністичними хворобами. У разі, коли під дією вірусу імунна система не спрацьовує, ці хвороби починають розвиватися.

На сьогодні існує чотири стадії захворювання. Перші стадії безсимптомні, можуть тривати до 2-х років з часу інфікування, а уже третя й четверта мають ознаки опортуністичних інфекцій.

Тривалість перебігу ВІЛ-інфекції до кінцевих стадій різноманітна та залежить від багатьох чинників, таких як: лікування хворих антиретровірусними препаратами, харчування (повинно бути вітамінно-білковим), від способу життя. Саме здоровий спосіб життя без зловживання алкоголем, паління буде сприяти затримці розвитку хвороби, а тим самим продовженню життя.

Віл не передається:

o    через повітря;

o    при розмові, кашлі і т. п.;

o    при користуванні загальним посудом; 

o    через рукостискання; 

o    через поцілунок; 

o    через їжу; 

o    через предмети домашнього побуту; 

o    при купанні в басейні, душі;

o    через спортивні предмети;

o    через спілкування з домашніми тваринами;

o    через укуси комах;

o    при догляді за хворими.

Жодного випадку зараження Снідом не виникло при побутових контактах або при контактах на роботі.

Основні симптоми при зараженні ВІЛ/СНІДом:

o    Нав'язливий сухий кашель.

o    Тривала, більше трьох місяців, лихоманка (підвищення температури) незрозумілого походження.

o    Збільшення лімфовузлів (окрім пахових).

o    Різке зниження ваги.

o    Часті головні болі, слабкість, зниження пам'яті і працездатності.

o    Запалення слизистої оболонки порожнини рота, білий наліт, язви.

o    Нез'ясовне зниження зору і сліпота.

o    Пітливість вночі.

СНІД в Україні

Точна кількість ВІЛ-інфікованих в Україні невідома.

Україна, згідно з доповіддю ООН, у 2005 році посідала 6-те місце в світі за рівнем поширення епідемії ВІЛ/СНІД.

Аналіз офіційних даних щодо поширення ВІЛ-інфекції свідчить, що епідемія триває з тенденцією до подальшого зростання в усіх регіонах України, але поширення по країні нерівномірне. Найбільше ВІЛ-інфікованих у Дніпропетровській, Одеській, Миколаївській і Донецькій області.

За даними ООН, поширення епідемії СНІДу у світі в цілому сповільнилося. За останні 5 років кількість виявлених випадків зараження ВІЛ/СНІД скоротилась на 20 %. Натомість в Україні серед країн Східної Європи та Центральної Азії ступінь поширеності ВІЛ/СНІДу найвищий.

Щоденно в Україні ВІЛ-інфікується 48 осіб, діагноз СНІД ставлять 12 людям, а помирають від СНІДу – восьмеро. Також в Україні зростає кількість ВІЛ-інфікованих жінок.

За оцінками експертів, до 2014 року загальна кількість ВІЛ-інфікованих громадян України становитиме від 479 до 820 тис. - 3,5 % дорослого населення. Причому 479 тис. осіб – це число, яке передбачає оптимістичний сценарій.

За даними прогнозу, у 2014 році 36–43 % від загальної кількості ВІЛ-інфікованих та 31–38 % числа смертей від СНІДу в Україні припадатимуть на Дніпропетровську, Одеську, Миколаївську та Донецьку області. 2014 року прогнозні показники смертності від СНІДу в цих областях у 1,5–2,1 рази перевищуватимуть середні показники по країні. Щорічні витрати на лікування СНІДу можуть сягнути в 2014 році 630 млн. грн. (за найгіршим сценарієм).

Слабка поінформованість людей про шляхи передачі інфекції – це основна причина високих темпів поширення хвороби.

Сприятливість до СНІДу загальна

Певну частину ВІЛ-інфікованих становлять підлітки віком від 15 до 17 років. Це переважно неповнолітні з послабленими родинними зв'язками та нерозвиненими життєвими навичками, “діти вулиці” та діти, що позбавлені батьківської опіки, утримуються в державних інтернатних закладах.

Більшість цих підлітків є ін'єкційними споживачами наркотиків, частина отримала ВІЛ-інфекцію статевим шляхом.

Серед ВІЛ-інфікованих підлітків 75% хлопчиків і 25% дівчаток.

Майже половина з них перебуває у конфлікті з законом, 80% проживають у родинах, 75% яких є неблагополучними.

Поради, які допоможуть Вам звести можливість зараження до мінімуму:

o    будем інформовані;

o    будем обачливі;

o    будем розбірливі;

o    будем чесними;

o    будем обережними;

o    не боятимемося лікарів.

Вправа "Ситуації, в яких ми ризикуємо"

Хід вправи

Питання: Чи відповідальна людина за наслідки своїх дій?

Учасники об’єднуються в 3 групи. Кожна група отримує по дві картки з описом ситуацій. Обговорюють і пропонують свій варіант поведінки в даній ситуації

І група

1.     Твоя найкраща подруга зробила татуювання і пропонує тобі зробити теж саме (в неї залишилась голка та фарби), але попередила, що в разі відмови ваші стосунки зіпсуються.

2.     На вечірці вам пропонують спробувати наркотичну речовину, від якої отримуєш велике задоволення. Кількість шприців менша ніж кількість бажаючих, то ж комусь прийдеться скористатися вже використаним шприцом.

II група

1.     У парку є фонтанчик для питної води. Чи можлива передача через нього ВІЛ-інфекції?

2.     Ви завжди з подругою плавали в басейні. Потім дізналися, що там займалися ВІЛ-інфіковані. Чи є ризик заразитися?

III група

1.     На прийомі у лікаря Вам пропонують зробити щеплення простерилізованими шприцами (одноразові скінчилися). Ваші дії. Чи є ризик зараження ВІЛ-інфекцією?

2.     Ви завжди купували пресу в одному й тому ж кіоску, але дізнались, що продавець ВІЛ-інфікований. Чи є ризик заразитися? Чи будете ви далі купувати там газети і журнали?

ВІЛ-позитивні і сьогодення. Вправа "Дискусія"

Ведучий об’єднує учасників у дві групи: в одній групі – учасники, які добирають аргументи щодо негативного ставлення до хворих на СНІД, у другій – які мають висловлювати толерантне ставлення до хворих на СНІД.

Групам пропонуються питання такого змісту:

o    Що ви відчуєте, якщо дізнаєтесь, що хтось із Ваших друзів хворіє на СНІД? 

o    Чи вважаєте Ви, що хворій на СНІД людині слід залишити роботу (навчання)? (Обґрунтуйте відповідь)

o    Чи всі люди повинні пройти тестування на ВІЛ? Чому „так" або "ні"?

o    Як суспільство повинно поводитись з людиною, яка одержала позитивний результат тесту?

o    Чи потрібно попередити свого статевого партнера про захворювання? (Обґрунтуйте відповідь)

o    Що є більшим злом – СНІД чи люди, які хворі на СНІД?

Групи по черзі дають відповіді на питання, наводять аргументи, які обґрунтовують їх думку. Під час дискусії ведучий намагається зрозуміти, на яких знаннях і цінностях ґрунтуються відповіді учнів. Після дискусії учитель пояснює переваги толерантного ставлення суспільства до людей, хворих на СНІД

Висновок:

Думка, яка панує в суспільстві щодо ВІЛ/СНІД, сьогодні характеризується:

o    нетерпимістю до ВІЛ-інфікованих;

o    хибністю думки, що хворі на СНІД створюють загрозу для суспільства;

o    байдужістю та безпечністю більшості громадян, переконаних, що ця проблема їх не торкнеться;

o    впевненістю більшості людей, що ВІЛ уражає лише наркоманів, представників секс-бізнесу та медичних працівників (меншою мірою);

o    переконаністю більшості громадян у тому, що вирішення проблеми ВІЛ/ СНІД полягає у боротьбі з ВІЛ-інфікованими та хворими на СНІД, а не з ВІЛ.

ІV. Підбиття підсумків

На щастя, є ряд факторів, усвідомлення яких допомагає планувати і впроваджувати заходи, спрямовані на призупинення не тільки епідемії ВІЛ/СНІДу, а й епідемії страхів і чуток, якими переповнена вся історія виявлення і розвитку пандемії. Зокрема:

o    шляхи передачі інфекції відомі, обмежені і можуть бути контрольовані людиною;

o    розвиток інфекції можна вповільнювати медикаментозним шляхом, тим самим продовжуючи життя – так ВІЛ-інфекція перетворюється на варіант хронічної хвороби;

o    у ході лікування концентрація вірусу в рідинах організму знижується, що майже унеможливлює передачу інфекції;

o    зняття стигми з ВІЛ-інфікованості та ВІЛ-інфікованих поліпшує життя не тільки їм та їхньому оточенню, а й сприяє своєчасному зверненню за допомогою, уникненню ризикованих контактів тощо.

Від страху і стигматизації, пов'язаної з ВІЛ/СНІДом, людство поступово переходить до усвідомлення того, що для призупинення епідемії потрібно не тільки говорити про ВІЛ-інфекцію та про те, яка вона небезпечна. Вочевидь, настає час вчитися жити в світі, де носієм інфекції може виявитись будь-хто, жити в світі, де є ВІЛ.

Складання "пам'ятки безпеки"

Матеріал: окремі картки, на яких записані способи, якими ВІЛ передається чи не передається.

Дошка ділиться вертикально на 2 частини. На одній частині дошки малюється червоне коло – сигнал небезпеки, на іншій – зелене коло. Картки тасуються і порівну діляться між командами. Команда читає текст на картці і прикріплює її в обраній зоні (безпека – небезпека), даючи короткий коментар, (якщо група не достатньо поінформована, можна застосувати варіант з підказкою групи: безпека – всі сидять, небезпека – встають, плескають в долоні тощо).

Червоний колір: ВІЛ передається:

o    через кров та інші рідини організму;

o    якщо користуються використаними ВІЛ-інфікованими шприцами;

o    якщо інтимні стосунки з ВІЛ-інфікованим не захищені (особливі стосунки між чоловіком і жінкою);

o    якщо переливають заражену кров;

o    якщо дитина народжується від ВІЛ-інфікованої матері (часто);

o    якщо контакти з кров'ю зараженої ВІЛ людини незахищені.

Зелений колір: ВІЛ не передасться:

o    через чхання, кашель;

o    за умови перебування в одному приміщенні з людиною, яка інфікована ВІЛ;

o    якщо сидіти за однією партою, корис­туватися спільними предметами та книжками;

o    якщо потискати руки;

o    якщо користуватися спільним посудом, постільною білизною, рушниками;

o    якщо користуватися спільними: ванною кімнатою, туалетом, сауною, басейном;

o    від домашніх тварин;

o    через поцілунки;

o    через укуси комах;

o    через обійми.